Дереводих...

Подих? Чи душа? А може вираження душі через подих...

 Що таке "дереводих", спочатку і сама не знала, точніше не могла зрозуміти, це не подих у повному розумінні цього слова, це те що відчуваєш і бачиш з середини... явище, коли дерево... на долі секунди показує свою душу, звичайно це важко зрозуміти і побачити, оскільки ми частіше пояснюємо це зрозумілими і звичними нам словами... фантазія, уява, замальовка до реальності, але ж всі знають, що на поверхні і ми не такі як всередині, (і теж показуємо свою душу лише на секунди). 
 Звичне пояснення того що в "дереводиха" є обличчя чи його ознаки, є те що ми люди так сприймаємо світ і людей, через емоції на обличчі оточуючих. Дерева, ми сприймаємо по іншому, ми відчуваємо по іншому, бо в них немає обличчя, але коли дерево вороже ми це відчуємо, і коли добре теж... на підсвідомому рівні, ми бачимо обличчя Дереводиха. Хіба не так? Чи інколи вас не лякало те, що ви відчували поруч з деревом, чи навпаки захоплювало, що хотілось залишись і жити там, бути поруч, або інколи хоч навідуватись...

Так ось, це воно і є... обійняти дерево, чи не обійняти... підійти, або здалеку... всі відчуття і бачення вирівнюються подихом... і ти бачиш Дереводих, ну або ні...

Дереводих. Земля конюшини.

 Порада: осінь чудова пора, відвідайте парк, ліс, сквер, спробуйте зрозуміти свої відчуття до дерев... напишіть мені:)